Обстеження пацієнта з патологією щелепно-лицьової області

Клінічне обстеження пацієнта, що має хірургічну патологію щелепно-лицьової області, є сукупністю методик, необхідних для встановлення індивідуальних особливостей пацієнта, що важливо для встановлення правильного діагнозу, вибору відповідної тактики лікування, контролю динаміки хвороби, прогнозування кінцевого результату.

Детальний алгоритм клінічного обстеження при патології в щелепно-лицьовій ділянці на вебінарі Скронево-нижньощелепні розлади: клінічне обстеження та диференціальна діагностика .

Клінічне обстеження представляє сукупність наступних етапів:

• встановлення скарг, історії захворювання;

• візуальний огляд, пальпаторне та перкуторне дослідження;

• інструментальне обстеження;

• Лабораторна діагностика,

• рентгенографія;

• морфологічні дослідження

1. Огляд пацієнта.

Опитування пацієнта

На даному етапі важливо встановити нервово-психічний стан хворого, рівень інтелектуального розвитку, тому слід приступати до аналізу скарг, історії захворювання.

Скарги пацієнтів відрізняються різноманіттям:

• больові відчуття,

• набряк та припухлість,

• поява деформацій та дефектів.

Коли хворий подає скаргу на біль, необхідно з'ясувати наступні її характеристики:

• причину появи (постійна, або провокується певними подразниками);

• характер болю (ниючий, гострий, пекучий і т.д.);

• інтенсивність;

• тривалість (приступи болю або вона постійна);

• локалізація;

• біоритмічність.

За наявності у пацієнта припухлості слід встановити такі фактори:

• коли вона виникла,

• чи збільшується вона у розмірі, чи стабільна,

• чи є болючі відчуття в області припухлості, якщо є, то оцінити всі характеристики болю.

Рисунок 2. Оцінка рентгенограми.

Оцінка всіх цих показників допоможе зробити диференціальну діагностику різноманітних захворювань, травматичних уражень, пухлинних процесів.

Якщо у пацієнта діагностується поява порушення цілісності або деформація м'яких або твердих тканин у зубощелепній системі, які є причиною функціональних та косметичних порушень, лікареві потрібно встановити їх походження:

• вроджені вони або виникли після народження,

• який патологічний процес спровокував їх виникнення (травма, запалення, новоутворення, що передували операції).

Анамнез захворювання

На даному етапі встановлюється тривалість захворювання, первісна симптоматика, думка пацієнта щодо причини появи, динаміка патологічного процесу, лікувальні заходи.

Якщо є документація щодо попереднього лікування або обстеження, що проводиться (історія хвороби, результати лабораторної діагностики, рентгенографії), взяти їх до уваги необхідно.

При перенесеній травмі слід встановити:

• обставини, коли і де сталася травма,

• чи була втрата свідомості, протягом якого проміжку часу,

• чи була блювота і нудота,

• чи були запаморочення,

• чи відзначалася кровотеча з носа, вух,

• чи надавалася перша допомога, її обсяг,

• чи відвідував хворий лікувальний заклад,

• яка допомога йому там надавалася.

3. Пальпація лімфатичних вузлів.

При неврогенному болю у пацієнта уточнюється його неврологічний статус, якщо має місце кровотеча – збирається інформація про тривалість кровотечі після інших травм, операцій, екстракції зубів.

При уточненні анамнезу життя обов'язково з'ясовується наявність шкідливих навичок, хронічні та інфекційні захворювання та хірургічні втручання, наявність алергії у хворого.

Огляд пацієнта

Якщо стан хворого оцінюється як задовільний, його огляд виконується у стоматологічному кріслі. Якщо пацієнт перебуває у важкому стані, тоді обстеження можна провести на операційному столі, на кушетці, або розклавши стоматологічне крісло горизонтально.

Інструменти, необхідні для клінічного обстеження хворого:

1. Шпатель застосовується для відведення м'яких тканин, що нависають, щоб вони не перешкоджали огляду.

2. Стоматологічний пінцет допомагає оцінити рухливість зубів, за його допомогою можна зробити перкусію.

3. Дзеркало стоматологічне дозволяє оглянути зуби та важкодоступні для огляду відділи ротової порожнини хворого: задню третину язика, небо, під'язичний простір.

4. Зуболікарський зонд (штикоподібний чи кутовий) служить для вимірювання глибини патологічних кишень, наявності дефектів у зубах.

5. Зонд Баумана, тонкі ін'єкційні голки із затупленим кінчиком, слинні катетери з поліетилену – все це застосовується для обстеження свищових ходів та слинних проток.

6. Гудзичний зонд можна використовувати для проведення обстеження нориць, ороантральних повідомлень, оцінки глибини ран, пошкоджень піднебіння та кісток.

Рисунок 4. Рентгенодіагностика.

Оглядаючи зовнішні покриви, лікар звертає увагу на симетрію особи, при встановленні асиметрії вивчається її характер, встановлюються причини, що її викликали (набряк, запалення, деформація, новоутворення). Відзначається зміна стану шкіри (фарбування, тургор), поява свищевих ходів на шкірних покривах, наявність та особливості відокремлюваного.

У процесі огляду відзначаються рубці, стан губ, фарбування червоної облямівки, симетричність кутів щілини рота, величина відкривання рота.

Пальпація

Пальпація – це діагностична методика обстеження, яка за допомогою обмацування дозволяє оцінити частини тіла пацієнта. У процесі пальпування м'яких тканин встановлюється консистенція зони припухання, наявність больового синдрому, рухливість, область локалізації, спаяність з підлеглими відділами (чи можна взяти в складку шкіру в області припухання), осередки розм'якшення та флюктуації.

Справжня флюктуація діагностується в кількох взаємно перпендикулярних напрямках, якщо флюктуація встановлена в єдиному напрямку, вона швидше за все буде хибною.

Пальпації піддаються всі нерівності, ділянки потовщення кістки, виявляється їх болючість, симетрія, обчислюються розміри.

Пальпація лімфатичних вузлів

Окремо пальпуються лімфатичні вузли, у процесі оцінюються такі показники:

• консистенція,

• болючість,

• розміри.

Для гострого запалення лімфатичних вузлів характерно:

• стрімке збільшення у розмірах,

• гостра болючість,

• обмежується рухливість,

• іноді приєднується флюктуація.

При хронічному запаленні лімфатичні вузли:

• рухливість їх збережена,

• хворобливість слабка,

• у розмірах зростають повільно.

Техніки пальпації різних груп лімфатичних вузлів

1. Шийні, задні вушні, піднижньощелепні – однією рукою хірург нахиляє донизу голову пацієнта, другою послідовно обмацує лімфовузли трьома пальцями.

2. Підпідборіддя - пальпуються в цьому ж положенні тільки вказівним пальцем.

3. Піднижньощелепні, щічні, носогубні – обмацуються бімануально. При даній маніпуляції пальці однієї руки містяться з боку ротової порожнини, інший - з боку шкірних покривів.

4. Привушні – пальпують кількома пальцями в галузі гілки нижньої щелепи, або бімануально – у проекції привушних залоз.

5. Надключичні – лікар знаходиться позаду пацієнта, пальпує трьома пальцями, розташованими на ключиці.

Оцінка прикусу

Прикус виділяють фізіологічний чи патологічний. Фізіологічний прикус є таке положення зубів на обох щелепах, коли спостерігається максимальний контакт між зубами, що гарантує естетичний зовнішній вигляд і виконання функції жування.

Фізіологічні прикуси – це ортогенічний та ортогнатичний. Для прямого або ортогенічного прикусу характерний контакт ріжучих країв нижніх різців та іклів з ріжучими краями відповідних верхніх зубів.

При ортогнатичному прикусі всі зуби за винятком нижніх перших різців і третіх верхніх молярів знаходяться в контакті з однойменними та сусідніми з ними зубами, при цьому зуби верхньої щелепи щічними буграми бічних зубів і ріжучими краями передніх перекривають нижні.

5. Оцінка прикусу.

У разі патологічного прикусу змінюється зовнішній вигляд та порушується функціонування зубних рядів. Вирізняють такі види патологічного прикусу:

• біпрогнатичний – передні зуби та альвеолярні відростки обох щелеп мають відхилення допереду;

• глибокий – різці на протилежних щелепах глибоко перекривають один одного, немає правильного контакту між оклюзійними та ріжучими поверхнями зубів;

• дистальний – верхні ікла та різці розташовані кпереду від однойменних нижніх зубів;

• мезіальний – нижні різці та ікла розташовані вперед від однойменних верхніх зубів.

На цьому клінічне обстеження завершується, розпочинаються додаткові обстеження.

Приклад анкети для обстеження черепно-мозкових нервів на вебінарі Неврологічне обстеження .